9 вересня 2008 року виповнилось 2 роки з того часу, як було відкрито в місті Одесі громадську приймальню народного депутата в рамках якої функціонує соціальна програма «Народний адвокат», яка орієнтована на соціально незахищені верстви населення. Приймальня знаходиться в центральній частині міста за адресою: вулиця Некрасова, 1.

 

 

«За 2 роки функціонування соціальної програми «Народний адвокат» в Одесі  юристами програми було прийнято 1355 громадян» - зазначає адвокат Михайло Корнєєв.

 

За цей час до приймальні надійшло багато позитивних відгуків та подяк від клієнтів за допомогу у вирішенні наболілих питань. Ось тільки декілька таких позитивних прикладів роботи приймальні.

 

До громадської приймальної «Народний адвокат» в місті Одеса звернулась громадянка Савченко Л.А. Заявниця повідомила, що вона мешкає в квартирі, яка належить їй на праві власності. На підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартира була приватизована на 4-х осіб.

 

Також вона, разом з іншими співвласниками квартир вищевказаного будинку, одержала право власності на допоміжні приміщення, які знаходяться в будинку, а саме нежитлове підвальне приміщення площею 263,2 кв. м.

 

В 2006 році Одеській міській раді було видано свідоцтво про право власності на вищезазначені нежитлові підвальні приміщення.

 

Вислухавши громадянку Савченко Л.А. адвокатом приймальні, на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482 від 19.06.1992 р., Рішення  Конституційного Суду України по справі № 1-2/2004 від 2 березня 2004 р., ст. 345 ЦК України 2004 р. було підготовлено  позовну заяву до Приморського районного суду м. Одеси «Про визнання недійсним свідоцтва про право власності на підвальні приміщення…»

 

Розгляд справи за цим позовом до цього часу триває.

 

На початку поточного року до приймальні звернулась громадянка Козловська І.Ю., яка розповіла що в 2003 році вона уклала шлюб з громадянином Ромасюком С.Р. В тому ж році у них народилась донька.

 

Під час шлюбу в приватну власність на підставі договору купівлі-продажу подружжям була придбана квартира. Вказана квартира оформлена на чоловіка заявниці.

 

Однак, спільне життя не склалося і навіть народження доньки не поліпшило взаємовідносини подружжя. Фактично їх шлюбні відносини припинилися більше року тому і спільне господарство подружжя вже не веде.

 

Окрім вищезазначеної квартири ніякого іншого сумісного майна, придбаного під час шлюбу подружжя не має.

 

Адвокатом приймальні було підготовлено позовну заяву до суду „Про розірвання  шлюбу”, „Про поділ спільно придбаного під час шлюбу майна...”

 

Суд розглянувши справу, задовольнив вимоги заявниці.

 

Громадянин Доніков В.О. звернувся до громадської приймальні і розповів наступне. Справа в тому, що він є пенсіонером за віком з 1992 року. Розмір пенсії неодноразово перераховувався в зв’язку з тим, що він продовжував працювати після її призначення. Останній за часом перерахунок пенсії було проведено в жовтні 2004 р.

 

З вказаної дати пройшло два роки, з цих двох років він працював один рік і три місяці та одинадцять днів. Громадянин Доніков В.О. звернувся до управління пенсійного фонду з відповідною заявою про перерахунок призначеної йому в жовтні 2006 року пенсії.

 

Його заява ґрунтувалась на п.4 ст.42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме: “Кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії”.

 

В Управлінні пенсійного фонду йому відмовили в проведенні такого перерахунку, вважаючи, що в вищезазначеній статті Закону мова йдеться не про два календарні роки, а про два роки трудового стажу.

 

Адвокат приймальні підготував позовну заяву до суду «Про визнання неправомірною та незаконною відмови відповідача в перерахуванні розміру раніше призначеної пенсії».

 

В послідуючому суд виніс постанову, якою зобов’язав Управління Пенсійного фонду України провести перерахунок розміру пенсії.

 

До громадської приймальні звернулись члени родини Любченко.

 

Справа в тому, що родина проживає в м. Одесі в будинку, який знаходиться на балансі Заводу поршневих кілець згідно з рішенням Одеської міськради.

 

Квартири в цьому будинку, були передані родині у власність на підставі Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.

 

В будинку є нежитлові підвальні приміщення, які відносяться до нежитлового фонду та здаються в оренду Регіональним відділенням Фонду держмайна України товариству з обмеженою відповідальністю.

 

Співвласники вищевказаних квартир не згодні з тим, що нежитлові підвальні приміщення здаються в оренду саме Регіональним відділенням Фонду держмайна України і вважають, що спірне нежитлове підвальне приміщення (тобто приміщення колишньої котельної) повинно бути передано їм  у власність.

 

Адвокатом приймальні на підставі Закону України ”Про приватизацію державного житлового фонду” було написано позовну заяву до суду (керуючись п.2 ст.10 Закону України ”Про приватизацію державного житлового фонду, рішенням КСУ про офіційне тлумачення положень ст.ст.1, 10 Закону України ”Про приватизацію державного житлового фонду”(справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків № 1-2/2004, рішення від 02.03.2004 р. №4-рп/2004) згідно з положеннями яких власники квартир багатоквартирних будинків є власниками допоміжних приміщень будинку).

 

Суд задовольнив вимоги позивачів.

 

 

М.В. Ольховська