На початок 2008 року функціонувало 11 приймалень соціальної програми „Народний адвокат” в містах Хмільник, Калинівка, Козятин Вінницької області; місті Мелітополі Запорізької області; м. Запоріжжя; м. Харків; м. Одеса; м. Львів; м. Рівне; м. Луцьк; м. Чернівці.

 

В червні 2008 року було відкрито нову приймальню в м. Бровари Київської області.

 

Загальна кількість громадян, прийнятих юристами програми «Народний адвокат» протягом 2002-2008  року:

 

Період	Кількість громадян, прийнятих юристами програми
2002 рік	1448
2003 рік	1725
2004 рік	1773
2005 рік	1866
2006 рік	4244
2007 рік	5383
І півріччя 2008 року	2285
Разом:	18724

 

Отже, загальна кількість громадян, які звернулись до приймалень соціальної програми «Народний адвокат» протягом шести років становить: 18 724 особи, з яких у 2008 році:

 

 

Ось деякі цікаві приклади діяльності соціальної програми „Народний адвокат”.

 

В минулому році до приймальні в місті Калинівка звернулась жителька села Черепашинці - Самиш О.Г.  

 

Справа в тому, що заявниця два роки тому розлучилась, сама виховує дитину. Батько дитини, колишній чоловік заявниці, не надає матеріальної допомоги та не приймає участі у вихованні сина. Син вже повнолітній і навчається на 1-му курсі інституту.

 

Юристами програми було надано заявниці роз’яснення, що відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років.

 

У зв’язку з цим заявниці було надано допомогу у складанні позовної заяви про стягнення аліментів на час навчання. Позовні вимоги були задоволені судом.

 

Наприкінці минулого року до приймальні в Одесі звернулись подружжя Ленських. Справа в тому, що вони мешкають в приватизованій квартирі. В їх квартирі, внаслідок технічного дефекту лічильника води, мало  місце підтоплення помешкання.

Також мало місце підтоплення інших квартир, які розташовані нижче вищевказаної квартири.

 

Водомірні лічильники, в тому числі і той, що мав технічний дефект був встановлений у їх квартирі Комунальним підприємством «Сервісний центр» згідно акції, яку проводила Одеська міська рада. Згідно акту розпломбування  водолічильних вузлів вбачається, що на водолічильнику (мова оригіналу): „…лопнул обратный клапан”.

 

Лічильник був наданий та встановлений теж вищевказаним підприємством.

 

Вислухавши заявників, керуючись ст. 1167 п. 1 ЦК України, ст. 24 Закону України „Про захист прав споживачів”, адвокатом було підготовлено позовну заяву „про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неякісним виконанням робіт (послуг) ».

В подальшому суд, розглянувши позов, виніс рішення, яким задовольнив вимоги позивачів.

 

Наприкінці минулого року до приймальні звернувся одесит - Ловягін В.І., який розповів, що за договором дарування нерухомого майна укладеного 7 червня 2005 року йому,  Ловягіну В.І., належить 144/1000 частин квартири в м. Одеса.

 

За спільною згодою власників цієї квартири заявник звернувся до Малиновської районної адміністрації з проханням про затвердження розрахунку ідеальних часток у квартирі.

 

Розглянувши звернення Малиновська районна адміністрація виявила, що в фактичному користуванні Ловягіна В.І. знаходиться  207/1000 частин квартири, а не 144/1000.

 

Також Малиновська районна адміністрація зобов’язала КП „ОМБТІ та РОН” внести відповідні зміни. Але технічний паспорт, виданий КП „ОМБТІ та РОН”, містить відомості, які істотно відрізняються від тих, що затвердила Малиновська районна адміністрація у своєму розпорядженні. В зв’язку з вищевикладеним, згідно ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України адвокатом приймальні було підготовлено позовну заяву до суду «Про визнання права власності на 207/1000 частин квартири».

Як пізніше стало відомо суд задовольнив вимоги позивача повністю.  

 

До громадської приймальні звернувся мешканець Одеси Петров В.Б.

 

Заявник пояснив, що він є співвласником квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

 

Вказана квартира складається з ряду приміщень, в тому числі, з трьох жилих кімнат, відповідно: 9; 14, та 22 кв. м. На сьогоднішній день в квартирі окрім Петрова В.Б. проживають ще дві людини, яким належить відповідно ½ частини квартири, яка була передана їм по договору дарування.

 

Заявник є людиною похилого віку та інвалідом 1-ої групи й потребує поліпшених умов проживання та постійного стороннього догляду, про що є відповідна медична довідка.

 

Але незважаючи на це, йому доводиться жити у кімнаті, яка дорівнює 9 кв.м.  і фактично не придатна для його повноцінного проживання. Крім того Петров В.Б. не може реалізувати своє право на ½ частину квартири.

 

На підставі вищевикладеного адвокатом приймальні було підготовлено позовну заяву до суду „Про визначення порядку володіння та користування спільною власністю - квартирою №___, що належить співвласникам на праві спільної часткової власності”.

 

В подальшому судом були повністю задоволені вимоги Петрова В.Б.

 

Житель Одещини – Рожнатов В.М. звернувся до приймальні з ситуацією, яка виникла три роки тому.

 

В 2004 році йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, в результаті яких він отримав ІІ групу інвалідності.

 

За заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень винні особи були осуджені по ст. 121, ч.2. КК України вироком Біляївського районного суду Одеської області.

 

Однак, в результаті побиття громадянину Рожнатову В.М. була нанесена як матеріальна так і моральна шкода.

 

Вислухавши заявника адвокатом приймальні на підставі ст.ст. 1167 ч. 1., 1168 ч. 1., 1190 ч. 1. ЦК України було підготовлено позовну заяву до суду «Про стягнення грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином», «Про стягнення грошової компенсації за понесені витрати на придбання ліків та проходження медичних обстежень зумовлених заподіянням злочину», «Про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної каліцтвом».

 

Суд, розглянувши справу, задовольнив вимоги громадянина Рожнатова В.М. в повному обсязі.

 

В квітні поточного року до приймальні в місті Одеса звернулась громадянка Старовойтова Г.В., яка розповіла про наступне.

В лютому 2007 року, перебуваючи як покупець на території сервісного центру „Чорноморець”, розташованого в м. Одесі («Привоз») і проходячи по ковбасному залі м’ясного корпусу, внаслідок невідповідного закріплення, розташованого на підлозі люка (решітці), вона впала і одержала закритий перелом лівої руки, та забиття колінного суглобу.

 

Внаслідок одержаних ушкоджень вона протягом місяця лікувалась.

 

Звернувшись с заявою до керівництва вищевказаного підприємства за  наданням їй матеріальної допомоги в зв’язку з знаходженням на лікуванні, відповіді вона не одержала.

 

Вислухавши заявницю, на підставі, ст.ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, адвокатом приймальні було підготовлено позовну заяву «Про відшкодування шкоди в сумі ….».

 

Згодом суд виніс рішення яким задовольнив вимоги гр. Старовойтової Г.В.

 

Ще один цікавий приклад. До громадської приймальні в Одесі звернулась  громадянка Туріцина  Л.М. Вона розповіла, що квартира в якій вона зареєстрована разом з Туріциним Б.М, належить до державного житлового фонду.

 

Туріцин Борис Миколайович – її колишній чоловік, шлюб з котрим було розірвано 15.10.2002 р.

 

Але фактично шлюбні відносини між Туріциною Л.М. та Туріциним Б.М.  були припинені ще в 1997 році. Вже багато років заявниця сама проживає у цій квартирі.

 

Згідно діючого законодавства України (ст. ст. 71, 72 ЖК України) жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем протягом шести місяців при відсутності на те поважних причин.

 

Відповідач не користується спірною жилою площею понад шести місяців без поважних причин.

 

В зв’язку з вищесказаним, на підставі ст. 5 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, адвокатом приймальні було підготовлено позовну заяву до Малиновського суду м. Одеси «Про визнання Туріцина Б.М. таким, що втратив право на користування квартирою.»

 

В подальшому суд повністю задовольнив вимоги заявниці.  

 

До приймальні в місті Одеса звернувся громадянин Хохлов Б.Б. В ході розмови з адвокатом Хохлов Б.Б. розповів, що він є власником транспортного засобу - автобуса марки ЛІАЗ – 5256.

 

Вказаний автобус їм було застраховано згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1175 від 28.09.1996 р.

 

Договір страхування між страхувальником та страховиком оформлено страховим полісом. І того ж дня їм було внесено перший страховий платіж - 186 грн. (строк дії договору страхування з 24.12.2003 р. до 23.12.2004 р.) Згідно з умовами вказаного договору страховик зобов'язався забезпечити відшкодування шкоди заподіяної життю і здоров'ю третіх осіб, виплативши 8500 грн. потерпілому в разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

 

19.10.2004 р., тобто в період дії вказаного договору про страхування, при перевезенні пасажирів на належному страхувальнику транспортному засобі - автобусі (застрахованому) стався розрив правого переднього колеса, внаслідок чого частинами колеса (резиною), які проникли до салону автобуса пасажир останнього -Самойленко В.В. був важко травмований. Він одержав тяжкі тілесні ушкодження і був визнаний інвалідом 3-ої групи. Невдовзі прокуратура Суворовського району м. Одеси звернувся до Хохлова Б.Б., як власника джерела підвищеної небезпеки (автобуса), з позовом про відшкодування матеріальної шкоди (6977,25 коп.) та моральної шкоди (15000 гри.) шляхом стягнення з останнього вказаних сум на користь Самойленко В.В.

 

В зв'язку з вищевказаними подіями Хохлов Б.Б. звернувся до страхової компанії з пропозицією провести відповідні виплати на користь Самойленко В.В., тобто з проханням виконати  зобов'язання за договором страхування.

 

Але страховик відмовився виплатити страхову суму. Згодом Хохлов Б.Б. звернувся до суду з позовом про невиконання договірних забов’язань страховиком. Суд задовольнив вимоги позивача. Таким чином судом встановлено, що відповідач (страхова фірма) була повинна сплатити  страхову суму і протиправно відмовилась це зробити, тобто виконати свої договірні обов'язки.

 

Вищевказані обставини на думку Хохлова Б.Б. спричинили йому моральну шкоду. Вислухавши Хохлова Б.Б, та проаналізувавши всі обставини справи адвокатом приймальної було написано позовну заяву до суду про відшкодування моральної шкоди.

 

Суд, розглянувши позовну заяву, задовольнив вимоги Хохлова Б.Б.

 

Наприкінці минулого року до громадської приймальні звернувся громадянин Шпацерман Ф.Б.

 

В ході розмови з адвокатом Шпацерман Ф.Б. розповів, що він мешкає в квартирі, яка належить йому на праві спільної сумісної власності.

 

Приватизована їм квартира розташована на першому поверсі. Протягом декількох десятків років в його користуванні знаходиться частина нежитлового підвального приміщення, яке розташовано під цією квартирою, та крім нього ніким не використовується.

 

В зв’язку з вищевикладеним адвокатом приймальної було написано адміністративний позов до Приморського районного суду м. Одеси «Про передачу у власність на підставі закону України «Про приватизацію державного житлового фонду”, нежитлового підвального приміщення».

 

В подальшому Приморський районний суд м. Одеси розглянувши адміністративний позов гр-на Шпацермана Ф.Б. визнав за останнім право власності на частину цього нежилого підвального приміщення.