|
Судова реформа – фурункул на тілі демократичної держави
Про те, що ми живемо в демократичному суспільстві, сьогодні не може бути й мови.
Як усім відомо, в демократичній державі влада гармонійно розподіляється на законодавчу, виконавчу та судову. Із законодавчою та виконавчою більш менш зрозуміло, вони знаходяться в творчому пошуку. А от судова - вона відсутня, як така.
Сьогодні вся система судових органів при зовнішніх ознаках правосуддя виконує функції поліцейського органу.
На ваги феміди поставлені з одного боку аргументи та законодавство, а з іншого – тиск з боку органів влади, які призначають та звільняють суддів, прокуратури та правоохоронні органи, які можуть в будь-який час порушити кримінальну справу проти судді, та просто хабарі, проти яких не можуть встояти судді через маленькі зарплати і відсутність дієвого контролю.
Сьогодні судді приймають рішення під диктовку Прем’єр-міністра, голови адміністрації Президента або прокурора. Ні про яку самостійність не може бути і мови. Такий стан речей може підтвердити будь-який незаангажований спеціаліст. Останнім часом, усі громадяни України спостерігали за тим, як державні мужі рознесли вщент судовий орган, який виносив несправедливі, з їх точки зору рішення. Приклад з окружним адміністративним судом м. Києва яскраво продемонстрував, що судову реформу в Україні не можна відкладати ні на один день, тому, що наступним етапом судових дебатів стануть кулачні бої, або «розбори» силових структур.
Система працює безвідмовно. Судді беруть хабарі під пильним наглядом і мовчазною згодою правоохоронних органів, а ті самі правоохоронні органи керують процесом прийняття рішень в судах у своїх же інтересах.
Влада із року в рік шукає шляхи вдосконалення судової системи. Точніше не шукає, а говорить про те, що шукає. Навіть підраховує кошти, які необхідно витратити для того, щоб провести судову реформу.
А віз і нині там. Сьогодні можна відповідально заявити: щоб провести судову реформу необхідно тільки одне – воля пануючого класу. Нажаль, поки що, керівники держави не можуть відмовитись від такого інструменту впливу як суди і від нестримного бажання покерувати судовою машиною ручками. А якщо так, то не допоможуть тут ні правильні закони, ні фінансові вливання.
Але не все так безнадійно в нашому королівстві. Очевидне позитивне зрушення в даному напрямку спостерігалось коли судова влада порушила кримінальну справу проти голови держави. Після цього прикрого інциденту право порушувати кримінальні справи у судів забрали. Воно ж не залізне.
А зараз в країні не знають, що робити з рейдерством. Точніше, дехто, точно знає, але спрацьовує історичний принцип географічного розміщення української хати. Тож ми чекаємо, або нас клюне смажений півень, або хтось наважиться використати суди при чесному розподілі майна Президента або Прем’єр-міністра. Може тоді ми припинимо розмови про судову реформу і одним розчерком пера її проведемо?
До речі, реанімація судової гілки влади вирішить питання корупції в правоохоронних та інших державних органах. Може цього і боїться влада і тому не поспішає з реформами.
Пропозиції провести глобальні зміни в роботі судів - це намагання як можна далі відстрочити судову реформу. Для того, щоб судова влада набрала ознак саме влади, а не супермаркету рішень, необхідно одне просте рішення – введення персональної відповідальності суддів за кожне рішення. У разі відміни рішення в апеляційному або касаційному порядку має нести відповідальність або суддя чиє рішення скасоване, або суддя, який незаконно скасував рішення.
За умови введення такої відповідальності можна буде внести декілька незначних змін до процесуальних кодексів та більш ретельно ставитись до термінів розгляду заяв та скарг. І головне, що на такі зміни не потрібно а ні великих коштів, а ні багато часу.
Кваліфікаційна комісія суддів - це єдиний нині діючий орган, на який покладено функцію по нагляду за законністю діяльності суддів, але, нажаль, він сьогодні не виконує свою функцію.
“Європейська партія України” готова взяти на себе ініціативу проведення круглих столів і консультацій з залученням провідних спеціалістів України та зарубіжних країн з метою обговорення наступних питань:
-
Чи доцільно запроваджувати механізм обрання суддів?
-
Чи потрібно змінювати кваліфікаційні вимоги (наявність спеціальної освіти, попереднього досвіду роботи тощо) до кандидатур на заміщення посад суддів, а також впроваджувати нові процедури їх призначення, оплати праці та вдосконалення системи контролю за діяльністю суддів?
-
Як вивільнити суддів із-під адміністративного впливу на них з боку голів судів?
-
Чи варто створювати вищі спеціалізовані суди як касаційні інстанції, чи залишити цю функцію за Верховним Судом України?
-
Чи повинен Верховний Суд України повернутися до узагальнення судової практики з метою забезпечення однакового застосування норм законів на всій території країни та усіма судами України?
-
Які зміни варто внести у процесуальне законодавство?
-
Які нові механізми варто задіяти, аби забезпечити виконання судових рішень?
Після цього “Європейська партія України” виступить із законодавчою ініціативою у Верховній Раді України з пропозицією внести необхідні зміни до діючого законодавства. Прийшов час робити конкретні справи, а не ховатись за розумними розмовами про перспективи розвитку судової реформи.
Голова Київської міської організації Європейської партії України Віктор Василюк
10 листопада 2008, 16:36
|
 |
|
| Інші матеріали цього розділу: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 
